Автор : "Anna Di"
Название книги: Заплутані думки (СИ)
Читать на сайте: https://mir-knigi.org/author/anna-di/zaplutanі-dumki-si

 _ЩО ВЖЕ БУЛО – ТОГО НЕ ПОВЕРНЕШ_ 

Я зрозумів:найбільше нас

вбиває саме те,

що ми так любимо, оберігаємо,

воно ж нас у труну кладе.

Повільно закриваю очі,

я вже за крок від заповітної мети,

та він…Він знов поринув в мої сни,

не відпускає; та чому? навіщо?

Я не потрібен ні йому, ні іншим.

Йому – бо змушую міняти звичний хід його життя,

а іншим – бо весь світ я б міг продати

За подих спільного з ним майбуття.

Ось так;

Можливо я слабкий і безпорадний,

та лише він у силах змінити враз усе:

зробити так, що б я ізнов відчув те сонце

та лиш якщо Він буде поруч, тут, зі мною.

У серці біль (дешева фраза)

проте чомусь така близька

така противна і слизька,

і змушує мене хотіти,

щоб ти відчув те ж саме, що і я.

Я бачив тебе вчора

ось ця миленька лялька

є досить кращою, ніж та, минула. Та мета?

Скажи, чого ти хочеш так добитись?

Поваги, ревнощів, чи повернуть ті наші почуття?

Ось знову граєшся зі мною

повільно тягнеш в пастку ти,

я можу впасти, що тоді?

У яму ту непотрібу відправиш?

Де залишилися всі ті,

хто (як ти маєш) «недостоїн»,

та про яку ж любов тоді

ти говорив, коли ми були двоє?

Пройшло? Забув? Чи ще гуде?

Та знаєш – мабуть, без різниці,

що вже було – того не повернеш

залишилось лишень знайти рушницю.

 _«ЛЮБЛЮ ТЕБЕ»_ 

«люблю тебе»

так мало слів,

багато болю.

«люблю тебе»

було замало

але вже й доволі.

«люблю тебе»

без почуттів,

і без тепла.

«люблю тебе»

забув ти все

невже любов пройшла?

запізно щось міняти

вже між нами,

лиш смуток ходить

нашими стежками.

із кожним днем

все більше я закохувалась в тебе,

але тобі ті почуття

були не треба.

якщо це все

було лиш грою,

чому ж так важко не стрічатися з тобою?

чому усе нагадує про тебе?

нічні прогулянки

 і зорянеє небо?

забудь тепер усе,

що було поміж нами

так добре як раніше –

тепер уже не стане.

люблю тебе: і твої очі,

і твій сміх,

могла б бути твоєю,

лиш ти моїм – не зміг.

 _ПОВЕРНІТЬ НАМ НАШ ТРАВЕНЬ_ 

Чому коли всім серцем любимо

так швидко, стрімко плине час,

то травень ми ніколи не забудемо

ми були його, він був наш.

Та не на краще все змінилось

і осінь стукає в вікно,

кохання наше десь згубилось

вже не повернеться воно.

Не повернеться? Ні, не знаю

бо якщо ти повернеш все,

я ті чудові дні згадаю

думки в минуле понесе.

не зможу я сказати «ні»

і цим здаюсь собі слабкою,

але ж ніколи у житті

я не була така – як із тобою.

Була така щаслива і сіяла

лише від думки, що увечері побачу,

та маєш, я і біль пізнала

такий, що і не знаю чи пробачу.

Хотіла, щоб назавжди було все це

так як в щасливих книгах про любов,

за безцінь віддала тобі я своє серце

а ти й частинкою не поділивсь свого.

Минають дні, минають й ночі

і осінь заміта сліди,

я не забуду твої очі

я не забуду, ну а ти?

 _ЗАПЛУТАНІ ДУМКИ_ 

Це все було

хоч інколи і хочеться забути,

та і потрібно вже

цього не повернути.

Та розлучатись із тобою важко

навіть на так.

Розтатись із думками важче,

назавжди втратити всі спогади про тебе,

це складно, але може так і треба?

Повинна відпустить тебе назавжди

О ні, не можу, зрозумій, це страшно:

забуть той запах твого тіла,

як куртка твоя мене гріла,

усе твоє було моїм

ти повертайся, чуєш, у свій дім.

Бо зрозумій, я все тобі пробачу

і не важливе місце зустрічі і час,

без тебе – світу білого не бачу

з тобою – світ новим здається раз у раз.

От знову, нісенітниці несу

не буде щастя більш, згубилось до краплини,

у серці збережу оту красу

закоханої почуття людини.

Читайте больше книг на сайте онлайн-библиотеки mir-knigi.org